Якщо роботодавець виплачує мобілізованому працівнику дохід у вигляді середнього заробітку. Яку ставку військового збору застосувати?

Відповідно до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Закону України №2352-IX від 01.07.2022 обов’язкова виплата роботодавцем середнього заробітку мобілізованому працівнику скасована. Однак, роботодавець може здійснювати такі виплати за власним бажанням, що не буде порушенням.

Такі виплати згідно зі ст. 163 ПКУ є об’єктом оподаткування, оскільки класифікуються як загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Також відповідно до  п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України є об’єктом оподаткування військовим збором.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема, інші доходи, крім зазначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ). 

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ. 

Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ за ставками, визначеними п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. 

Згідно з п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ ставка військового збору становить для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5 відс. з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ). 

Враховуючи зазначене, якщо роботодавцем здійснюється нарахування доходу у вигляді середнього заробітку на користь мобілізованого працівника, і такі виплати не є грошовим забезпеченням, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ та оподатковується військовим збором на загальних підставах - за ставкою 5 відсотків, від об’єкта оподаткування.