Хто є відповідальним за подання звітності та сплату єдиного внеску (у тому числі за найманих працівників) у разі смерті страхувальника – ФОП або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність?

Хто є відповідальним за подання звітності та сплату єдиного внеску (у тому числі за найманих працівників) у разі смерті страхувальника – ФОП або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність?

У преамбулі до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зазначено, що законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон № 2464.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (п. 1 ст. 2 Закону № 2464).

Відповідно до пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці, у тому числі фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, визначені платниками єдиного внеску.

Обов’язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою ст. 6 Закону № 2464, згідно з приписами якої, платник єдиного внеску, зокрема, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Так, загальні правила формування та подання звітності з єдиного внеску регламентовано наказами Міністерства фінансів України:

від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» із змінами та доповненнями – для страхувальників (роботодавців);

від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» із змінами та доповненнями – для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до першої – третьої груп платників єдиного податку;

від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий  стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» із змінами та доповненнями – для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та членів фермерського господарства.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя ст. 25 Закону № 2464).

Нормами Закону № 2464 та чинними нормативними актами, якими затверджені форми звітності з єдиного внеску не визначено осіб, які можуть нести зобов’язання з нарахування та сплати єдиного внеску, а також подання звітності після смерті фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Водночас у разі наявності сум недоїмки після смерті фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, такі суми підлягають списанню у разі відсутності осіб, які відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання із сплати єдиного внеску (частина сьома ст. 25 Закону № 2464).

Крім того, згідно з п. 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», відомості, зокрема, про фізичних осіб – підприємців вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на підставі документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою подається, зокрема, ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи – підприємця, судове рішення про визнання фізичної особи – підприємця безвісно відсутньою (п. 2 частини четвертої ст. 18 Закону № 755).

Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є підставою для зняття її з обліку, зокрема, в податкових органах та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства (частина четверта ст. 13 Закону № 755)