Чи є платником плати за землю орендар будівлі, у т.ч. нежитлового приміщення у багатоквартирному жилому будинку, та чи повинен він самостійно сплачувати до бюджету земельний податок або орендну плату чи відшкодовувати орендодавцю приміщення відповідні сум

Чи є платником плати за землю орендар будівлі, у т.ч. нежитлового приміщення у багатоквартирному жилому будинку, та чи повинен він самостійно сплачувати до бюджету земельний податок або орендну плату чи відшкодовувати орендодавцю приміщення відповідні суми плати за землю?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування, та земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є: 

дані державного земельного кадастру; 

дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 

дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); 

дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); 

рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); 

дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); 

дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Орендна плата для цілей розд. XII ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

З урахуванням викладеного, сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб’єкти плати за землю (платники) – власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок.

Водночас, згідно з ст. 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

При цьому, ст. 797 ЦКУ визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, під час укладання договору оренди будівлі, споруди (їх частини), нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку за домовленістю сторін до складу орендної плати може бути віднесено плату за користування земельною ділянкою.