Мінімальне податкове зобов’язання: кому платити не треба?

Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік. Дана норма передбачена ст. 381 Податкового Кодексу України, про це повідомляє Головне Управління ДПС в Івано-Франківській області. Обов’язок його сплати може виникати як у юридичних, так і фізичних осіб, які мають у своїй власності чи користуванні земельні угіддя сільськогосподарського призначення.

Розрахунок Мінімального податкового зобов’язання  визначається за формулою, прописаною в законодавстві

Так, для земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, МЗП обчислюватиметься так::

МПЗ = НГОд x К x М / 12,

де:

НГОд – нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

К – коефіцієнт, який становить 0,05;

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Якщо ж нормативна грошова оцінка  не проведена, формула для обчислення виглядатиме так:

МПЗ = НГО x S x К x М / 12,

де:

НГО – нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

S – площа земельної ділянки, гектарах;

К – коефіцієнт, що становить 0,05; 

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.67 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ тимчасово для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 звітні роки коефіцієнт застосовується із значенням 0,04. Для ФОП 4 груп діятиме коефіцієнт зі значенням 0,02.

Однак, законодавством передбачено, що не всі власники земельних угідь є платниками МПЗ.

Відповідно, МПЗ не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними чи дачно-будівельними та садівничими (городницькими) кооперативами), а також набуті у власність чи користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів.

Також згідно з п. 69.15 Підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ за 2022-2023 роки не нараховуватиметься та не сплачуватиметься МПЗ за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких велися чи ведуться бойові дії  або на територіях тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, або ж за земельні ділянки, на яких розташовані фортифікаційні споруди, або ж вони засмічені вибухонебезпечними предметами. 

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов’язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов’язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування, а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов’язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов’язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря чи користувача на інших умовах  на загальних підставах за податковий (звітний) рік.