Володимир Сірецький: Сил мені додає праця

Свій 80 ювілей святкує 21 січня відомий прикарпатець, заслужений економіст України Володимир Сірецький. Його ім’я тісно пов’язане зі створенням та становленням податкової служби в нашій області. Саме він в далекому 1990 році став першим керівником Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області та керував організацією 12 років, допоки не вийшов на пенсію. Проте працелюбство та непереборне бажання бути корисним суспільству не дозволило Володимиру Львовичу затримуватися на заслуженому відпочинку – з жовтня 2006 року й по сьогодні очолює Івано-Франківську обласну організацію Всеукраїнської профспілки працівників органів, є активним членом Громадської ради при Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області. Які труднощі доводилося долати на своїй трудовій ниві, чи  все вдалося втілити в життя та які задуми ще чекають своїх звершень сьогодні своїми думками та спогадами ділиться Володимир Сірецький. 

Я виріс у селі, а тому ніколи  ніякої роботи не цурався. Навпаки, завжди брався за будь-яку справу з завзяттям. Спробував себе під час служби в армії і в якості сапера, працював водієм, згодом пішов працювати за фахом - фінансистом. Пройшов від рядового працівника міськфінвідділу до його керівника, був і заступником голови Івано-Франківського міського комітету народного контролю, обирався депутатом міської ради. Чи легко було? Мабуть, не завжди. Заважало радянській владі моє походження – рід греко-католицьких священників, тому іноді “доброзичливці” встромлювали палки в колеса. Однак, я ні на кого не тримаю зла – часи тоді були такі – нелегкі.

А вже в 1990 році, коли наша Україна утверджувалася як молода незалежна держава, мені запропонували очолити податкову службу, яка як і  наша держава лише починала спинатися на ноги. Пригадую, все треба було починати, як мовиться, з нуля – від банальної закупівлі ручки, олівця, столів і крісел до придбання автомобілів та приміщень. Людям потрібно було створити належні умови праці. Найбільшою проблемою на той час були приміщення. А їх, ой як бракувало! Тісненькі орендовані кабінети, далеко не найкращим чином обладнанні. Тож нині, дивлячись на ті умови, в яких працюють податківці, я з гордістю кажу – в цьому є й наша заслуга.

Ще однією, чи не найважливішою проблемою під час створення служби,  був підбір кадрів. Я дуже відповідально підходив до добору працівників. Потрібні були фахівці. А звідки їх взяти? Та з того ж фінансового управління. Наші фінансисти швидко перекваліфікувалися на податківців, зрозуміли та усвідомили нові цілі й завдання. Перш ніж зробити призначення на ту чи іншу посаду, проводив довгу співбесіду з кожною людиною. Особливо ретельно підходив до призначень начальників в районних інспекціях. Адже це не лише повинен був бути хороший фахівець, а ще й неабиякий організатор, здібний керівник. Я думаю, мені вдалося на той час створити справжню команду, без підтримки якої було б дуже важко. Чи змінилися податкова служба з моменту створення, запитуєте? Безперечно! Сьогодні це модернізована сучасна організація, з належним обладнанням, з кваліфікованими фаховими працівниками. Загалом, становлення податківця відбувалося одночасно зі становленням платника податків, з усвідомлення необхідності чесної сплати податків, як запоруки розвитку суспільства. Втішним є те, що сьогоднішній бізнес в своїй більшості є легалізованим, а його представники – свідомі громадяни, які дбають про добробут громади. Тому налагодження партнерських стосунків між податковою та платниками є і буде пріоритетним в нашій службі, адже у нас спільна мета – забезпечити фінансову стабільність та розквіт держави. Тому я завжди наголошував підлеглим, раджу цією порадою користуватися й теперішньому поколінню – у будь-якій справі слід завжди пам’ятати про людяність. Податкова створена для платників податків, а не для податківців. Це аксіома, що не потребує доказу. Насамперед, до платника повинна бути повага і готовність йому допомогти.

Загалом у своїй праці, намагаюся бути завжди корисним. Тож і сьогодні,  перебуваючи на посаді голови обласної професійної спілки працівників органів податкової служби, намагаюся завжди захищати інтереси працівників. Розумію і сам знаю, що робота податківця є нелегкою, тому на колективних зборах піднімаю питання про чіткий і зрозумілий механізм преміювання, оплати праці тощо. Хочеться, щоб кожен працівник відчував себе захищеним.

Важливою в роботі профспілки є й благодійність. Щороку ми намагаємося хоч якось допомогти обездоленим. Цей рік, попри складні економічні умови, не став винятком. Разом з начальником ГУ ДПС в області Іриною Столярик та іншими працівниками ми відвідали сиротинець Містечка Милосердя святого Миколая подарували малечі телевізор та смачні гостинці. Скільки вистачить сил, стільки й буду допомагати обділеним батьківською любов’ю сиротам.

Які плани на майбутнє, запитуєте? (сміється) Жити й працювати на користь людям. Можливо, це звучить дещо дивно, але сил мені додає саме праця. Життя дарує нам щодень нові можливості, знання, відкриває нові перспективи,  потрібно лише не лінуватися цим скористатися. Ось нещодавно з допомогою друзів й родини мені вдалося зібрати матеріали про свій родовід, найдавніші з яких датуються 18 століттям, та видати книгу “Cірецькі-Яримовичі” (у нашому роді були такі славні українці як Соломія Крушельницька, Мирослав Скорик та ін.). Думаю, ця книга стане цінною не лише для нащадків нашої родини, а й матиме історичну вагу для Прикарпаття.

Чи хотів би я, озираючись назад, змінити якось свій життєвий шлях? Ні. Усі мої здобутки, помилки – мій, і лише мій доробок, неоціненний досвід. Загалом, попри все, вважаю, що моє життя вдалося. Дякую Богові за кожен недаремно прожитий день, за чудових батьків, які вклали в моє виховання всю душу, за труднощі, які доводилося долати, та чесно здобуті перемоги, які, врешті-решт, й зробили мене тим, ким я є сьогодні.