Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю є обов’язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок сплачують власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Водночас передбачено, що платники єдиного податку першої – третьої груп звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження господарської діяльності. Винятком є земельні ділянки, що використовуються для надання в оренду (найм), позичку, або на іншому праві користування.
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.
Тобто, під час здійснення будівництва (в тому числі виробничих об’єктів) на земельній ділянці юридична особа не використовує її для провадження господарської діяльності, чим не виконуються вимоги п.п. 4 п. 297.1 ст.297 ПКУ щодо звільнення платника єдиного податку від сплати земельного податку.
Отже, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, що є власником земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), сплачує земельний податок на загальних підставах.