У зв’язку з закінченням дії договору оренди та неможливості продовження його дії шляхом укладення нового договору, що повинно сплачувати підприємство: земельний податок чи орендну плату? За якою ставкою та яким чином платник повинен здійснити розрахунок платежу, який підприємство зобов'язане сплачувати до бюджету за фактичне користування земельною ділянкою?

Запитання

Підприємство є власником нежитлового приміщення, яке розташоване у багатоповерховій будівлі. У періоді дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з місцевою радою, підприємство сплачувало орендну плату за землю. Після закінчення терміну дії договору оренди на земельну ділянку, місцева рада новий договір оренди не уклала. Запитання: у зв’язку з закінченням дії договору оренди та неможливості продовження його дії шляхом укладення нового договору, що повинно сплачувати підприємство: земельний податок чи орендну плату. За якою ставкою та яким чином платник повинен здійснити розрахунок платежу, який підприємство повинне сплачувати до бюджету за фактичне користування земельною ділянкою.

Відповідь

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Згідно зі ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Пунктом 288.2 ст. 288 ПКУ визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

З урахуванням викладеного, сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб’єкти плати за землю (платники) – власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 статті 287 ПКУ). При цьому, якщо будівля перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, то земельний податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб з врахуванням специфіки, яка визначена у пунктах 1), 2) та 3) п.286.6 статті 286 ПКУ.

Порядок сплати Закрити переглядКометарі та Пропозиції

земельного податку власниками нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку визначено підпунктом 287.8 ст. 287 ПКУ. А саме: власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

         Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються у постійне користування підприємствам, які здійснюють управління такими будинками. Разом з тим, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та прибудинкові території, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 42 Земельного кодексу України).

Базою оподаткування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПКУ (підпункт 271.1.1 п.271.1 ст.271 ПКУ).  Юридичні особи - платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1  січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за відповідною формою (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).

Податкові зобов’язання по земельному податку розраховуються платниками, виходячи із бази оподаткування, площі земельної ділянки за відповідними ставками. Ставки відповідно до п.284.1 ст.284 ПКУ встановлюють органи місцевого самоврядування, в тому числі в залежності від категорії земель, призначення, їх місцезнаходження.

З огляду на викладене, обов’язок сплачувати земельний податок та подавати податкову декларацію з цього податку у юридичної особи, яка має право власності на будівлю, споруду (її частину), настає з дня виникнення права власності/користування земельними ділянками, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини).

Оскільки обов’язок сплачувати земельний податок та подавати податкову декларацію з цього податку настає з моменту набуття відповідного права на земельну ділянку, то власнику нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку необхідно оформити таке право.

Враховуючи вищевикладене, підприємство у зв’язку з відсутністю укладеного договору оренди на земельну ділянку не є платником орендної плати за землю.

Обов’язок сплачувати земельний податок за нежитлову нерухомість, яка перебуває у власності підприємства, виникає з дати оформлення прав на земельну ділянку. При цьому податкові зобов’язання платником вираховуються самостійно, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставок земельного податку, які затверджені відповідним рішенням Івано-Франківської міської ради для відповідної категорії земель. Розрахунок податкових зобов’язань по земельному податку здійснюється з врахуванням особливостей, визначених пунктами 286.6, 287.6 та 287.8 статті 287 ПКУ.