Чи передбачено законодавством обов’язок суб’єкта господарювання повертати кошти у тій формі, в якій здійснювався розрахунок при продажу товарів?

опубліковано 10 листопада 2025 о 08:04 Розділ: Новини

Відповідно до частини третьої ст. 9 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023) при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

При цьому, в абзаці третьому частини першої ст. 9 Закону № 1023 встановлено, що обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом із проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) (дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Отже, за умови погодження із споживачем часу та способу повернення коштів за товари, роботи, послуги, що не порушує встановлених строків для такого повернення, форма (готівка на безготівкову і навпаки), у якій повертаються кошти, може бути змінена.