Продаж вживаного товару фізичною особою: що з оподаткуванням?

опубліковано 22 травня 2025 о 08:19 Розділ: Новини

Відповідно до підпункту14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. 

Підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що товари – це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. 

При цьому ПКУ не містить поняття «вживані товари». 

У розумінні положень Господарського кодексу України господарська діяльність – це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов’язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов’язкові ознаки якої – безпосередність та систематичність здійснення з метою отримання прибутку. 

Статтею 42 ГКУ визначено, що за своєю правовою природою підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. 

Отже, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізацій товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. 

Слід зазначити, що згідно статтею 58 ГКУ суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. 

В свою чергу, продаж індивідуального вживаного майна (особистих речей) не є предметом інтересу податкових органів та не розцінюється як підстава для фінансової або адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного податкового законодавства. ДПС розмежовує несистематичні продажі власних вживаних речей та системну підприємницьку діяльність з продажу товарів громадянами на маркетплейсах та в соціальних мережах. 

Наразі лише продавці, які здійснюють системний продаж товарів протягом значного проміжку часу з метою отримання прибутків є об’єктом контролю з боку ДПС на предмет декларування доходів.  

Щоб привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства фізична особа має офіційно зареєструватися як суб’єкт господарювання, здійснювати розрахунки через належним чином зареєстровані РРО/ПРРО, дотримуватися податкового законодавства, щоб уникнути фінансової та адміністративної відповідальності у майбутньому.  

Водночас, згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального оподатковуваного доходу звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. 

Загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. 

Повний перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено підпунктом 164.2 пункту 164.2 статті 164 ПКУ, до яких, зокрема, включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ. 

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків. 

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16 прим 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ). З 1 січня 2025 року ставка становить 5 відсотків. 

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПКУ платник податку зобов’язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, до 01 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ), та самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 ПКУ). 

Тобто, якщо фізична особа здійснює системний продаж вживаних товарів протягом значного проміжку часу з метою отримання прибутків, така фізична особа має офіційно зареєструватися як суб’єкт господарювання та сплачувати податки відповідно до обраної системи оподаткування.  

В той же час продаж індивідуального вживаного майна (особистих речей) не є предметом інтересу податкових органів та не розцінюється як підстава для фінансової або адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного податкового законодавства.