Яким документом підтверджуються повноваження представника нерезидента (іноземної компанії, організації), без постійного представництва, що подається разом із заявою за формою № 1-ОПН?

опубліковано 14 серпня 2024 о 09:26 Розділ: Новини

В Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області інформують, що статтею 19 Податкового кодексу України  визначено, що платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків у податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.       

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.        

Відповідно до п. 64.5 ст. 64 ПКУ та п. 4.4 розд. IV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами та доповненнями, для взяття на облік нерезидента (іноземної компанії, організації) подається до контролюючого органу заява за формою № 1-ОПН та документ, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента. Якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.       

Згідно з статтею 237 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.        

Разом з тим, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами) (ст. 244 ЦКУ).       

Статтею 34 Закону  України від 23.06.2005 № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» із змінами та доповненнями  зазначено, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.