3 якої дати сплачує земельний податок юридична особа до якої перейшло право власності на земельну ділянку протягом року від іншого власника (придбання земельної ділянки приватної власності за цивільно-правовою угодою, внесення до статутного капіталу тощо)

опубліковано 13 серпня 2024 о 08:15 Розділ: Новини

3 якої дати сплачує земельний податок юридична особа до якої перейшло право власності на земельну ділянку протягом року від іншого власника (придбання земельної ділянки приватної власності за цивільно-правовою угодою, внесення до статутного капіталу тощо)?

В Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області інформують, що відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Власники земельних ділянок – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).               

Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.     

Підпунктом 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку:

               власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

            землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.               

Об’єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об’єкти оподаткування земельним податком (п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ):

               земельні ділянки, які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.1 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

               земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п. 270.1.1.2 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ);

               земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (п.п. 270.1.1.3 п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПКУ).              

Пунктом 287.1 ст. 287 ПКУ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Водночас абзацом третім п. 286.5 ст. 286 ПКУ визначено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника – юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ ПКУ є:

        а) дані державного земельного кадастру;

        б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

        в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

        г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

        ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

       д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

       е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Оскільки абзац другий п. 286.5 ст. 286 ПКУ, який встановлює щомісячний обов’язок виконання податкових зобов’язань з плати за землю за перебування ділянки у власності, містить уточнення, відповідно до якого податкові зобов’язання з плати за землю виконуються «новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності», то при встановленні дати виникнення податкових зобов’язань з плати за землю платник має керуватися нормами п. 287.1 ст. 287 ПКУ в частині внесення плати за землю за фактичний період перебування у нього землі у власності або користуванні у поточному році.

Тобто, юридична особа до якої протягом року перейшло право власності на земельну ділянку від іншого власника (придбання земельної ділянки приватної власності за цивільно-правовою угодою, внесення до статутного капіталу тощо) сплачує земельний податок з дати держаної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

Поряд з цим, у разі переходу до юридичної особи права власності на земельну ділянку та відсутності у базах даних інформаційних систем ДПС відомостей про таку земельну ділянку, юридична особа відповідно до абзацу десятого п. 286.1 ст. 286 ПКУ сплачує земельний податок на підставі поданих нею до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки відомостей про правовстановлюючі документи на земельну ділянку.