Чи мають право на пільгу щодо сплати земельного податку фізичні особи – пенсіонери, яким була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, якщо вони не досягли пенсійного віку, а в пенсійному посвідченні зазначено «пенсіонер за віком»?Розділ: Новини

Чи мають право на пільгу щодо сплати земельного податку фізичні особи – пенсіонери, яким була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, якщо вони не досягли пенсійного віку, а в пенсійному посвідченні зазначено «пенсіонер за віком»?

В Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області інформують, що фізичні особи – пенсіонери, яким була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, не мають право на пільгу щодо сплати земельного податку, якщо вони не досягли пенсійного віку, а в пенсійному посвідченні зазначено «пенсіонер за віком». Такі фізичні особи – пенсіонери мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності (за винятком земельних паїв), після досягнення ними пенсійного віку (60 років).        

При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документ, що посвідчують її право на пільгу (пенсійне посвідчення).

Нагадаємо, відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються, зокрема, особи з інвалідністю першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами та доповненнями; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
          Пунктом 281.2 ст. 281 ПКУ визначено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
          для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
          для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
          для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
          для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
          для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
          Водночас, до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).          

Згідно з п. 281.4 ст. 281 ПКУ якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 ст. 281 ПКУ, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі – заява про застосування пільги).         

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.        

У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 1 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.      

Абзацом двадцять четвертим ст. 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1058) визначено, що пенсіонер – особа, яка відповідно до Закону № 1058 отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених Законом № 1058.         

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
          1) пенсія за віком;
          2) пенсія по інвалідності;
          3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.         

Абзацом першим частини першої ст. 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу, визначеного абзацами першим і другим частини першої ст. 26 Закону № 1058.         

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим частини першої ст. 26 Закону № 1058, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку зазначеного в частині першій ст. 26 Закону № 1058.         

Крім того, ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» із змінами та доповненнями, яка визначала фізичних осіб, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).