Як оподатковується дохід, отриманий від ломбарду внаслідок реалізації заставленого майна платника податку за невиконання умов договору?

опубліковано 15 квітня 2024 о 10:25 Розділ: Новини

В Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області інформують, що протягом строку дії договору основна сума кредиту, отриманого платником податку від ломбарду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.                

Разом з тим, у разі неповернення грошових коштів у вигляді фінансового кредиту у термін, встановлений договором, сума такого кредиту включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується на загальних підставах.

При цьому, доходом платника податку є також сума різниці, яка розрахована та повернута платнику відповідно до ст. 25 Закону № 2654. У такому разі податковий агент – ломбард зобов’язаний із таких сум утримати та перерахувати до відповідних бюджетів податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка.

Нагадаємо, відповідно до частини першої ст. 30 Закону України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» ломбард – це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів.

Ломбардна операція – це операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу (п. п. 14.1.100 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Поняття «застава» визначено у ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу», яке включає в себе те, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі, зокрема, договору (ч. 1 ст. 574 ЦКУ).                 

Статтею 575 ЦКУ визначено окремі види застав, зокрема, заклад майна, що передбачає перехід предмета застави у володіння заставодержателя.

Відповідно до ст. 20 Закону № 2654 та ст. 589 ЦКУ у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.                

При цьому, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (ст. 25 Закону № 2654).                  

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ.  Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.                    

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено ст. 165 ПКУ, зокрема: основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти (п. п. 165.1.29 п. 165.1 ст. 165 ПКУ); доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики) (абзац другий п. п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 ПКУ). Тобто зазначена норма містить обов’язкову умову, при виконанні якої дохід від відчуження заставного майна не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.              

Також відповідно до п. п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розд. IV ПКУ та підрозд. 1 розд. ІV не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п.п. 170.13 прим. 1 ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозд. 1 розд. ІV ПКУ.                  

Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п. п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ). 

При цьому особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. п. «а» п. 171.2 ст. 171 ПКУ).                

Податковий агент, поняття якого наведено у п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 ПКУ та військовий збір за ставкою 1,5 відс., визначеною п. п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ та п. п. 1.4 п. 16 при