Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб встановлені ст. 282 ПКУ.
Також нормами ПКУ передбачено право прийняття органами місцевого самоврядування рішень щодо надання податкових пільг.
Перелік земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком, визначено ст. 283 ПКУ.
Пунктом 284.3 ст. 283 ПКУ передбачено, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.
Отже, якщо бюджетна установа мала право на застосування пільги згідно із ст. 282 ПКУ або рішенням органу місцевого самоврядування, то у разі припинення договору оренди земельної ділянки, окремої будівлі, споруди або їх частини (наприклад, закінчився строк дії відповідного договору) у бюджетної установи право на застосування пільги відновлюється згідно із нормою п. 284.2 ст. 284 ПКУ – з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому припинено дію відповідного договору оренди.