Відповідно до Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування єдиним податком четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, які перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому в користування, зокрема на умовах оренди, суборенди чи емфітевзису.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, платник єдиного податку четвертої групи, який уклав договір оренди сільськогосподарських угідь, визначає податкові зобов’язання за такими земельними ділянками з дати державної реєстрації права оренди, а не з дати укладення договору.
У разі переходу права власності або користування земельною ділянкою до іншої особи протягом календарного року податкові зобов’язання розподіляються між попереднім і новим власником (користувачем) відповідно до пункту 292¹.1 статті 292¹ Податкового кодексу України: попередній власник (користувач) сплачує податок за період до місяця припинення права, а новий – починаючи з місяця набуття права.
Звертаємо увагу, що використання земельної ділянки без належного оформлення та державної реєстрації відповідного права є порушенням вимог земельного законодавства.