Згідно зі ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають, зокрема, фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Законодавством встановлено види страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Зокрема, за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення, як допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.
Доходом фізичної особи – підприємця є доходи, отримані виключно від здійснення підприємницької діяльності. У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
До складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від ПФУ та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.
Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), який виплачується ПФУ не включається до доходу фізичної особи – підприємця, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податків – фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ.
Відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Однак слід зауважити, що зазначені винятки, передбачені ст. 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
Податковий агент, який нарахує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, а також військовий збір за ставкою 5 відс. об’єкта оподаткування.
Враховуючи те, що самозайнята особа є щодо себе одночасно страхувальником і застрахованою особою, самостійно нараховує виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, отримує фінансування на спеціальний рахунок, і як податковий агент, зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Таким чином, у день надходження вищезазначених виплат від Пенсійного фонду України на спеціальний рахунок, самозайнята особа, як податковий агент, зобов’язана сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір одночасно з отриманням коштів у банку або перерахуванням на поточний рахунок для власного споживання.
При цьому, якщо такі виплати нараховані, але не отримані самозайнятою особою, то податок на доходи фізичних осіб та військовий збір підлягають перерахуванню до бюджету не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування такого доходу.
Якщо останній день строку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору припадає на вихідний або святковий день, то граничний строк їх сплати (перерахування) переноситься на операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.