Оподаткування приватизованої кімнати в гуртожитку

опубліковано 22 липня 2026 о 08:18 Розділ: Новини

Відповідно до п.п. «г» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України гуртожитки не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Водночас, згідно з положеннями ст. 4 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VІ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад.
Статтею 1 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 Закону № 2482 оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п. 5 ст. 8 Закону № 2482).
Приватизована квартира (або кімната) у гуртожитку – це нерухомість, яка перейшла у приватну власність фізичної особи. Право власності передбачає можливість вільного відчуження цього майна через укладання договорів купівлі-продажу, дарування або складання заповіту.
Тобто, приватизована кімната в гуртожитку є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, оскільки кімната є ізольованим житловим приміщенням у багатоквартирній споруді, для розрахунку податку на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки) окрема кімната в комунальній квартирі або гуртожитку, яка належить фізичній особі на правах власності, прирівнюється до квартири.
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з п.п. «а» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єкта / об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується, зокрема: для квартири / квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів.
При цьому, пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта / об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).