Питання
Відповідь
Статтею 162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
162.1.3. податковий агент.
При цьому п.14.1.180 ст.14 визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.
Обов'язок податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ, передбачає п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168,
Так, п.п.165.1.24 п. 165.1 ст.165 ПКУ передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:
- доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:
садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
- особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.
Якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.
Таким чином, при дотриманні наведених вимог доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Щодо осіб, які мають статус податкових агентів, то вони згідно п.176.2 ПКУ зобов’язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Разом з тим, «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма №1-ДФ)» місить обов’язковий реквізит «податковий номер або номер та серія паспорта», відповідно заповнення вказаної форми від невстановленої особи не передбачено.
Одночасно повідомляємо, що п.119.2 ст.119 передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПКУ.
Пунктом 2 статті 3 та статті 9 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, тощо. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248 визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.
Міністерство фінансів України за участю ДПА України листом "Про реквізити закупівельного акту" від 03.12.2004 р. № 31-03430-01-10/22335 надали рекомендації щодо оформлення закупівельного акту.
При закупівлі сільгосппродукції безпосередньо за місцем її вирощування (виготовлення) продаж здійснюється на підставі угод купівлі-продажу, оформлюваних покупцем і продавцем двосторонніми закупівельними актами в письмовій формі чи закупівельних відомостях покупця, що мають містити наступні дані: місце укладання угоди, прізвище, ім’я, по батькові продавця, його ідентифікаційний номер (при відсутності ідентифікаційного номера - відомості з паспорта продавця), дані з Державного акту (довідки) відносно права власності (користування) на землю, найменування продукції, ціну одиниці продукції, обсяг проданої продукції, суму виплачених коштів, підпис продавця про одержання коштів.
Отже, ідентифікаційний номер фізичної особи - продавця необхідно вказати в закупівельному акті для визначення загального річного оподатковуваного доходу такого продавця, що складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року.
Форма закупівельного акту наведена в наказі Міністерства економіки і питань європейської інтеграції України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в сфері громадського харчування та побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами" від 17.06.2003 р. № 157.
Виходячи із вищезазначеного, при складанні первинних документів з порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку та з недотриманням вимог ст.44 ПКУ, будуть відсутні підстави для включення до складу витрат підприємства.